Візьміть шикарний гірський пейзаж, додайте швидкість, адреналін і гарний настрій, приправте все це неймовірною кількістю снігу. Все гарненько перемішайте і подавайте на спеціальній дошці. Перед вами сноуборд – лікувальний коктейль від нудьги. Пити залпом, великими ковтками, в крузі сім'ї і друзів.

Люди, що розтинають по сніжних долинах і по взгір’ям на дошках, величають себе «сноубордистами», «райдерами» і «бордерами». Але можна сказати, що це ті ж гірськолижники, «тiльки дуже дикi». Просто замість двох лиж у них одна велика «лижа», а палиць немає зовсім. Мова сноубордиста проста: летиш з гори прямо -- кричиш «ях-ха!», повертаєш ліворуч - мовитимеш "вау!", повертаєш праворуч --проголошуєш "йес!", плюхнувся в замет - повідомляєш «упс!»...

Навчитися кататися на сноуборді теж досить нескладно. Принаймні, простіше і швидше, ніж на лижах. І це одна з причин зростаючої популярності сноуборду, вид спорту, яким можуть займатися дівчатка і хлопчиська, а також їх батьки. І якщо спочатку сноуборд був розвагою виключно просунутої молоді, то сьогодні його демографічна структура істотно змінилася. По гірських схилах, з однаковим задоволенням «рулюють» на своїх дошках представники (і представниці) покоління "Пепсі", покоління «живчик» і покоління «Пиво-соки-води.

Адже був час (сноуборду близько трьох десятків років), коли сноуборд взагалі не визнавали. На відомих західних курортах райдерам забороняли користуватися підйомниками і кататися по цивілізованих трасах. Гірськолижні схили сучасності піонерам-бордерам довелося взяти штурмом. Сьогодні ж на деяких курортах співвідношення сил між лижниками і сноубордерами -- 50 на 50.

І це не тільки розвага, але і професійний спорт. На всіх континентах утворена в 90-х Міжнародна Федерація Сноуборду (ISF) щорічно проводить чемпіонати світу. А з 1998 сноуборд -- олімпійський вид спорту.