Катання на ковзанах

Історики заглядають у дуже давню давнину, щоб знайти джерела фігурного катання. Найдревніші ковзани були виявлені на березі Південного Бугу, недалеко від Одеси, датовані періодом бронзового століття. Такі ковзани, як видно, виготовлялися з фаланги передніх ніг коней. Подібні кістяні ковзани були знайдені при археологічних розкопках на території багатьох країн Європи. Звичайно, власники кістяних ковзанів не могли закласти основи майбутнього фігурного катання. Для цього повинні були з'явитися зовсім інші ковзани - із заліза.

Вважається, що батьківщиною фігурного катання є Голандія. Саме там, в XIII - XIY століттях з'явилися перші залізні ковзани. Поява ковзанів нового типу дало потужний поштовх розвитку фігурного катання, що у той час полягало в умінні вичерчувати на льоді мудрі фігури й зберігати при цьому гарну позу.

Найперше видання правил по фігурному катанню, що вийшло в Англії, відносять до 1772р. Англійський лейтенант артилерії Роберт Джоунз видав «Трактат про катання на ковзанах», у якому описав всі основні фігури, які були тоді відомі. Той факт, що всі обов'язкові фігури були створені у Великобританії, пояснюється тим, що саме тут виникли перші клуби ковзанярів (Единбург,1742р.) і розроблені перші офіційні правила змагання.

И в 1882р. у Відні відбулося перше в Європі міжнародне змагання. Віденці здобули велику перемогу.

У розвитку фігурного катання як виду спорту вклали свій внесок представники австрійської школи, фігуристи Норвегії, Швеції, Німеччини, Англії й США.

У розвитку фігурного катання в Європі й, зокрема, у Росії велику роль зіграв фігурист із Америки Джаксон Гейнц. Його гастролі по ковзанках Європи викликали замилування аматорів цього виду спорту. Історики одностайно визнають його основоположником сучасного міжнародного стилю фігурного катання. У лютому 1890р. на честь 25-річчя петербурзького Юсуповского катка було вирішено влаштувати спортивне змагання, запросивши найсильніших фігуристів Європи й Америки.

По своєму складу це був фактично перший неофіційний чемпіонат світу. З 8 учасників, які 3 дні змагалися на звання кращого фігуриста світу, у всіх розділах катання найсильнішим був А. П. Лебедєв - чудовий російський спортсмен.

Успішне завершення змагань у Петербурзі багато в чому прискорило організацію перших чемпіонатів Європи й світу, створення Міжнародного Союзу ковзанярів (ІСУ) в 1892 р. Тоді ж на конгресі ІСУ були затверджені правила проведення міжнародних змагань, визначений порядок розиграшу першості Європи.

ІСУ були затверджені правила проведення міжнародних змагань, визначений порядок розиграшу першості Європи.

В 1896р. ІСУ вирішив проводити першості світу. На честь визнання особливих заслуг Росії місцем проведення першого офіційного чемпіонату світу був обраний Петербург. На лід вийшли всього 4 учасника: срібний призер чемпіонатів Європи австрієць Г.Хугель, бронзовий призер чемпіонату Європи німець Г.Фукс і російські фігуристи Г.Сандерс і Н.Подусков. Переможцем став фігурист із Мюнхена Г.Фукс.

Так оформилося одиночне катання чоловіків як вид спорту, затверджений на першому конгресі ковзанярів в Америці, а потім у Європі Віденським товариством ковзанярів (1871р.).

На початку сторіччя Сальхов, Лутц, Риттбергер, Аксель Паульсен винайшли свої стрибки, і фігуристи на подяку за це залишили їхні імена в назвах елементів.

Жіноче одиночне катання сформувалося пізніше. Офіційно це відбулося наприкінці січня 1906р. у Давосі (Швейцарія). Обов'язкові вправи в жінок і в чоловіків були аналогічними, але довільне катання жінок відразу ж звернуло на себе увагу високою художністю, пластикою й музикальністю рухів. Офіційні чемпіонати світу серед жінок почалися з 1924р. З 1930р. чемпіонати світу з фігурного катання на ковзанах серед жінок і чоловіків проводяться спільно в ті самі строки.

Незабаром з'явилося й парне (змішане) катання. Міжнародну першість по парному катанню вперше було розіграно в 1908р. у Санкт-Петербурзі. Німецькі фігуристи ввійшли в історію як перші власники золотих нагород у парному катанні.

Третій вид фігурного катання - спортивні танці на льоду - народився значно пізніше в Англії. Лише в 1952р. у Парижі танцюристи вперше розіграли свої нагороди, найсильнішими виявилися англійці.

Найбільшу популярність в останні роки завоювали змагання із синхронного катання. Широке поширення одержав цей вид спорту в Канаді, США, Швеції, Фінляндії, Англії, Франції. Починаючи з 1983р. у Канаді почали проводитися щорічні чемпіонати Канади по синхронному катанню на ковзанах. А в 1988р. ці змагання були проведені разом зі змаганнями з основних видів фігурного катання. Значна кількість глядачів збирають і змагання четвірок, де виступають представники парного катання. У Канаді такі виступи вперше відбулися в 1914р. і регулярно проводилися до 1964р., а відновилися вони в 1981р. На Конгресі ІСУ 1991р. почав розглядатися питання про проведення міжнародних змагань під егідою ІСУ. У наступному році було прийнято позитивне рішення. У цей час лідерами в цьому виді фігурного катання є канадські й американські команди.

Можна сказати, що одиночне катання є основою різноманітних видів фігурного катання.

Спочатку світові турніри збирали всього декількох спортсменів. Але популярність фігурного катання росла, і вже в 1908р. змагання фігуристів уперше були включені в програму літніх IY олімпійських ігор, що проходили в Лондоні. Уже тоді олімпійці змагалися на штучному льоді. До речі, перша ковзанка зі штучним льодом була побудована в Англії в 1876р. по проекту Д. Пікте.

Першими олімпійськими чемпіонами в одиночному катанні в 1908р. стали М.Сайерс (Великобританія), У.Сальхов (Швеція), П.Коломенкін (Росія) і спортивна пара А.Хюблер - Г.Бюргер (Німеччина).

Фігурне катання на ковзанах увійшло й у програму YII літніх олімпійських ігор 1920р., згодом воно було представлено на всіх зимових олімпійських іграх. Олімпійська першість розігрувалася в одиночному (чоловічому й жіночому) і парному катанні. В 1976р. в олімпійську програму були включені спортивні танці на льоду. Перші змагання по фігурному катанню проходили з перевагою скандинавських і англійських спортсменів, пізніше стали успішно виступати фігуристи Австрії й США. У парному катанні й спортивних танцях російська школа є провідною на міжнародній арені.

Видатних успіхів в олімпійських змаганнях домоглися Гілліс Графстрем (Швеція), що завоювала 3 золоті й 1 срібну медаль, трикратні олімпійські чемпіонки Соня Хені (Норвегія) та Ірина Родніна (Росія).

Фігурне катання в Росії було популярним ще з часів Петра I. Російський цар у Європу привіз додому перші зразки ковзанів. Саме Петро придумав новий спосіб кріплення ковзанів - прямо до чобіт і створив, таким чином, прамодель сьогоднішнього оснащення фігуристів. Імовірно, російська назва «коньки» виникла тому, що передня частина дерев'яних «бігунків» звичайно прикрашалася кінською головою. В 1938р. у Петербурзі вийшов перший підручник для фігуристів - «Зимові забави й мистецтво перегонів на ковзанах». Автором його був Г.М. Паулі - учитель гімнастики у військово-навчальних закладах Петербурга. Сплеск, інтерес до фігурного катання відбувся після європейського турне американського фігуриста Джаксона Гейнса. Він показав несподівані можливості виконання найстрімкіших фігур у найграціозніших рухах тіла.

Власне російське катання зародилося в 1865р. Тоді був відкритий громадський каток в Юсуповому саду на Садовій вулиці, що з перших же днів став центром підготовки фігуристів. Каток був найбільш упорядкованим у Росії. На ньому 5 березня 1978р. відбулося перше змагання російських фігуристів. До складу «Товариства любителів перегонів на ковзанах», організованого в Санкт- Петербурзі в 1881р., входило близько 30 чоловік. Одним з найвідоміших спортивних і суспільних діячів був Почесний член цього товариства В'ячеслав Ізмайлович Срезневський. Сам гарний спортсмен (виступав і був у числі суддів на міжнародних змаганнях), він багато чого зробив для вдосконалювання техніки й побудови теорії фігурного катання.

Почесним членом і видатним діячем Петербурзького «Товариства любителів перегонів на ковзанах» був Олексій Павлович Лебедєв, якого називають «дідусем російського фігурного катання». Саме він став першим чемпіоном неофіційного чемпіонату світу, що проходив у Петербурзі в 1890р. Незважаючи на те, що він учився майстерності по книгах, він вразив суддів і глядачів технікою катання у всіх трьох номерах програми. Лебедєв був визнаний гідним трьох золотих медалей. З 1896р. він почав займатися педагогічною роботою й став першим тренером і вчителем Н.А.Коломенкіна.

Ще один кумир спортивної молоді кінця минулого століття - Олександр Микитович Паншин. Він був першим російським чемпіоном, що завоював цей титул в 1897-1900р. Унікальний спортсмен перемагав і на міжнародних змаганнях. Але ж почав він кар'єру фігуриста в 39 років! 9 лютого 1896р. у Санкт-Петербурзі пройшов перший чемпіонат світу з фігурного катання на ковзанах. Він став своєрідним стимулом у розгортанні навчальної роботи на ковзанці Юсупового саду. Її продовжив Н.А.Панін - Коломенкін. Він брав участь у перших чемпіонатах Росії по фігурному катанню на ковзанах, завоював титул чемпіона Росії в 1901-1903р. На олімпійських іграх 1908р. у Лондоні стає першим олімпійським чемпіоном Росії.

Н.А. Панін-Коломенкін і його учні відразу після революції стали створювати секції по фігурному катанню на ковзанах. У 1920р. були організовані перші змагання на ковзанці іподрому Семенівського плацу. Із середини 20-х рр. стали регулярно проводитися чемпіонати Москви та Ленінграду. У березні 1924р. відбулася першість СРСР. У програмі були змагання чоловіків-одиночників і спортивних пар. Виступи проходили під духовий оркестр, у сильні морози труби замерзали й умовкали, звучав лише барабан, під звуки якого вони і проходили. Чемпіонати країни в ті роки проходили не регулярно, вони стали постійними після того, як в 1936р. була створена секція (пізніше - федерація) фігурного катання.

Відразу ж після війни стали відкриватися школи фігурного катання в Москві, Ленінграді, Свердловську. В 1955р. у Москві відбулися перші післявоєнні міжнародні змагання фігуристів, у яких взяли участь представники Чехословаччини, Угорщини, НДР, Польщі й СРСР. Через рік найсильніші фігуристи СРСР уперше після війни взяли участь у чемпіонаті Європи, що відбувся в Парижі. У наступному році проходив ювілейний чемпіонат Європи в Чехословаччині. Радянська команда вперше взяла участь у всіх видах фігурного катання.

На першій зимовій олімпіаді у якій Україна приймала участь як самостійна держава, Оксана Баюл виборола першу золоту нагороду в олімпійській історії нашої країни.

Сучасне фігурне катання на ковзанах містить у собі чотири самостійних види: одиночне катання (чоловіче й жіноче), парне катання, спортивні танці на льоду й синхронне катання. Незважаючи на те, що всі вони мають багато спільного, і колись поєднує їхнє катання на ковзанах з фігурами під музику на льодовій площадці стандартного розміру, кожен вид своєрідний. Не випадково змагання проходять у кожному з його видів окремо один від одного. І правила змагань складені Міжнародним союзом ковзанярів для кожного виду фігурного катання окремо.

Одиночне катання ділиться на:

1)обов'язкову програму,
2)коротку програму,
3)довільне катання.

Обов'язкові фігури називають «школою», цим підкреслюється, що вони є абеткою катання на ковзанах. Зараз в одиночному катанні простежується тенденція підвищення ролі й значення довільного катання, де відбувається найбільш повне розкриття можливостей фігуриста.

Радянським одиночникам довелося доганяти своїх закордонних суперників. В 50-60р. у США, Канаді, Франції, Австрії, ФРН, ЧСРР виросла блискуча плеяда майстрів одиночного катання. Багато років наші позиції на всіх міжнародних форумах в одиночному катанні залишали бажати кращого.

А першопрохідником у чоловічому одиночному катанні був С.Четверухін. Саме йому вдалося першим серед наших одиночників стати срібним призером чемпіонатів світу, Європи й олімпійських ігор (Сапоро 1972р.). Наступне покоління зуміло завоювати вищі нагороди. На чемпіонаті Європи - 75р. це вперше вдалося зробити В.Ковальову. А через місяць на чемпіонаті світу вперед вийшов С.Волков. В 1977 і 1979р.В.Ковальов став чемпіоном світу. На олімпійських іграх 1976р. він завоював срібло, а через рік на чемпіонаті світу в Токіо Ковальов довів, що він найсильніший в одиночному катанні.

До кінця 70-х рр. на спортивну арену виходить один з талановитих спортсменів И.Бобрін. В 1981р. він уперше стає чемпіоном Європи. На чемпіонаті світу 1981р. у США він із честю відстояв титул найсильнішого фігуриста Європи, посівши третє місце.

В 1988р. на олімпійських іграх виступили чемпіон СРСР, чемпіон світу 1985р. А.Фадєєв, що зайняв четверте місце, і одиночник з Одеси В.Петренко, що приніс радянській збірній бронзову медаль. Більшу перемогу збірній СНД принесла золота медаль В.Петренко на XYI зимових олімпійських іграх в Альбервілі у 1992р. Уперше в історії вітчизняного одиночного катання (після Паніна-Коломенкина) на вищу сходинку п'єдесталу здійнявся представник нашої команди.