У Мукачівському замку Ви побачите відреставровану середньовічну фортифікаційну архітектуру, старовинні двори і галереї з виставками сучасної скульптури.
До ваших послуг експозиції історичного музею, які займають понад 2500 кв.м. Тут експонуються рідкісні предмети кам’яного віку, мідно-бронзової доби, зброя і знаряддя із заліза і тому подібне. Широко представлена етнографія і побут жителів міста і Закарпаття.
У картинній галереї музею експонуються полотна видатних живописців Закарпаття минулого століття, колекція ікон 16-19 ст., розгорнена виставка сучасного живопису українських, угорських, польських майстрів кисті.
Тільки тут ви зможете побачити виставку "Дерев’яні церкви Закарпаття ", на якій представлено понад 50 картин. До ваших послуг художній салон, в якому Ви зможете придбати роботи живопису і вироби декоративно-прикладного мистецтва. На красиво обладнаних бастіонах, в затишних двориках Вас пригостять кавою і прохолодними напоями.

Мукачівський замок - цінний військово-архітектурний пам’ятник України. Споруджений він був на перехресті стародавніх торгових і військових шляхів, що вели з піддунайських земель в Київську Русь і від соляних копалень Семиграддя до Чехії, Моравії і Польщі. Метою споруди замку були охорона і контроль цих караванних шляхів.
Точна дата споруди замку невідома, також невідомі імена його першобудівників. Археологи висловлюють припущення, що на Замковій горі чоловік жив ще в передісторичний час. Спочатку тут існувало невелике укріплене городище, потім замість нього з’являлися і змінювали один одного різні по своєму характеру дерев’яні замки вождів слов’янських племен. У IX - X сторіччях тут були споруджені невеликі укріплення для охорони за Карпатами меж Київської Русі. Пізніше тут виник феодальний замок.
У грамоті, датованій 1321 р., називається перший комендант замку - Томаш, наджупан Бережського і Угочанського комітатів.
Вдосконалення і перебудова замку відноситься до часу княжества подільського князя Федора Корятовича. За роки свого князівства в Мукачево (1396 - 1414 рр.) він зумів перетворити невеликий замок на могутню оборонну споруду і зробив його своєю резиденцією. Замок складався з Предзамча і головного двору, де знаходилася квадратна житлова башта (донжон), під якою був пробитий в скелі колодязь діаметром 2.5 м і завглибшки 85 м. Всі житлові і господарські споруди були обнесені сухим ровом і кріпосною кам’яною стіною з чотирма круглими баштами (три з них збереглися до наших днів). Після смерті Федора Корятовича замок часто міняв господарів, переходячи від одного феодала до іншого. Значні роботи по ремонту і зміцненню замку провів в 1629 р. комендант замку Іоанн Баллінг, про що свідчить напис на кам’яній плиті, що зберігся в лівому крилі верхнього замку.
У 1633 р. замок купив трансильванський князь Дьердь I Ракоци, при якому почалася перебудова фортеці. Пізніше за допомогою двох французьких інженерів приступили до реконструкції старого замку і до споруди зовнішньої оборони. Вдосконалення замку продовжувалося протягом всіх 78 років правління в ньому династії Ракоци.
Протягом тривалого часу на замковій горі і у її підніжжя склався цілий кріпосний комплекс споруд. До зовнішньої оборони відносився водяний рів, земляні бастіони, частокіл і кам’яна стіна з бійницями. Усередині цього обводу, біля самої основи скелі, знаходилося так зване підзахисне поселення, де, окрім воїнів, проживали також ремісники і простолюдини. Високий частокіл з товстих дубових колод на внутрішній стороні водяного рову називався паланок, звідси і назва замку.
До замку вела крута звивиста дорога по південному схилу гори. На початку XVIII сторіччя її замінили новою на західному схилі (ця дорога існує і до цього дня).
На самому горбі, висота якого 68 метрів, рік за роком і сторіччя за сторіччям нарощувалися і удосконалювалися споруди, які розміщувалися на трьох терасах уступом на південь і утворювали до початку XVIII ст. 4 самостійних вузла оборони. Загальна площа замку складає 13 930 кв. м.
Першим з вузлів оборони є Предзамче, що є мінливою сторожовою баштою, оточеною сухим ровом, через який перекидався підйомний міст (башта не уціліла).
Міст через рів (колись він був перекидним і при підйомі закривав ворота) сполучав Предзамче з Нижнім замком, будівництво якого було закінчене в 1670 р., про що свідчить пам’ятний напис на лицьовій стороні правого бастіону. Нижній замок укріплений двома кам’яними бастіонами і сухим ровом.
Наступним, ще могутнішою ланкою оборони, є Середній замок, розташований на 10 метрів вище Нижнього. У середньому замку розміщувалися службові, господарські і житлові приміщення, зокрема комендатура, рицарський зал, арсенал, казарма і кухня. Будівлі Середнього замку будувалися протягом багатьох років. Перемичка над входом - колишній арсенал - побудований в 1624 р., одноповерховий будиночок напроти в’їзних воріт - житло коменданта фортеці - зведене в 1629 р., а триповерхова будівля казарми - в 1657 р.
На четверту, верхню терасу, де розташований акрополь - Верхній або Старий замок, веде вузький склепінчастий коридор, 30 метрів довжиною і 3.5 метра шириною. Він проходить під однією з уцілілих башт часів Федора Корятовича. Це - коридор-пастка. Якщо ворог проривався в цей коридор, то при вході і виході із стелі опускалися металеві ворота. З отворів в стелі захисники фортеці лили кип’яток, гарячу смолу, кидали факели, що горіли. З цієї пастки нікому не вдавалося піти живим.
З другого поверху княжих хором в башту Корятовича вів потайний хід. Тут знаходилася кімната тортур. У темному кам’яному мішку, здатному поглинути крики катувань, збереглася дубова щаблина з крюками для диби. У тих місцях, де в’язні були приковані до стіни, помітні відполіровані тілами камені.
Впродовж століть біля стін замку стояли завойовники. Але лише небагато кому з них він підкорився. Фортеця пережила декілька облог. Одна з них найбільш пам’ятна. Вона тривала майже два з половиною роки - з літа 1685 р. по січень 1688 р. Гарнізон фортеці очолювала княгиня Ілона Зріні, мати Ференца II Ракоци.
Незабаром замку випала роль опорного пункту в повстанні куруців. Тут Ференц II Ракоци приймав послів Петра I, тут знаходилася скарбниця і арсенал повстанської армії.
Після поразки 24 липня 1711 р. армії Ференца II Ракоци замок знову перейшов в скарбницю австрійського імператора.
У 70-і роки XVIII ст. замок втратив минуле військове значення і в 1789 р. був перетворений на в’язницю для політичних в’язнів.
2 травня 1848 р. Повсталий народ захопив замок і звільнив в’язнів. У 1897 р. в’язницю скасували. Замок довгий час був порожній і руйнувався. У 1922 - 1926 рр. він був частково відремонтований і пристосований під військові казарми. За радянських часів в замку розташовувався краєзнавчий музей. Зараз планується створення в замку туристичного комплексу.

• історичний пам’ятник