Пейнтбол

Історія пейнтболу

Почнемо з витоків...

Існують види спорту, в яких з певною часткою впевненості можна назвати не тільки офіційні "дату народження" і "місце народження", але і ім'я або імена "батьків". З пейнтболом справа йде інакше, з приводу питання про його виникнення існує декілька версій.

Вона здається достатньо правдоподібною, але документального підтвердження не має. Згідно з нею, ця гра була винайдена зовсім не як нешкідлива розвага, а як засіб тренування "суворих" спецназівців ЦРУ. Саме для цих тренувань, як прийнято вважати, були розроблені предмети, що максимально точно нагадують бойову зброю по вигляду, по вазі, по швидкості і дальності стрільби. Проте ні технічних документів, ні імені генерала, якому вдалось так чудово вислужитись, анали спецслужб, як неважко здогадатися, не зберегли.

Друга версія заслуговує назви "легендарної і природодосліджоючої". Отже, на початку були три товариші - Чарльз Гейнс, біржовий брокер з Нью-Йорка, Роберт Гарнсі, власник лижного магазину і Хейс Ноел, ким був він, історія замовчує. Декілька років ці троє провели в суперечках про здатністьь людини до виживання, що ж йому допомагає у важкій ситуації - звірині інстинкти або дар розуму. І ось, нарешті, один з них випадково знайшов у фермерському журналі оголошення про продаж фарбувального пістолета для маркіровки худоби. Це-то знаряддя вони і вирішили спробувати для своїх випробувань - так було народжене те, що зараз називають пейнтболом...

Згідно ж найпоширенішої версії, все починалося приблизно 20 років тому в Північній Америці (можливо, в Техасі, а може бути, і на якійсь іншій фермі в іншому штаті, благо їх там багато). Американці, постійно придумуючі, як би створити з доброчесних побутових речей щось неймовірне і незабутнє, вирішили, що пістолети, якими фермери мітять худобу в себе на ранчо, використовують їх не зовсім за призначенням.

Нащадкам американців, що виросли із зброєю в руках, було не зовсім зрозуміла ситуація, коли потрібно цілитися в коня, а не в людину (ковбойське дитинство американцям не давало спокою!). І в одного з таких ковбоїв виникла ідея про те, як узаконити свої прагнення і все-таки пополювати не на віртуальних лиходіїв, а на собі подібних. Так, говорять сучасні американці, з'явився азартна і захоплююча розвага - пейнтбол.

Перерахованими вище версіями список легенд про походження пейнтболу не вичерпується. Один з рядків цього переліку займає роман "Робур-завойовник", написаний Жюль Верном в 1881 р. Згідно однієї версії, автор описав в цій книзі зовсім не гіпотетичні навчання солдатів Робура, а сучасну йому програму навчання солдатів, яку намагалися впровадити в африканських полках винахідник Густав Реклю і майор французької армії Марк Абель Дюруа.

В роки французьких колоніальних експедицій до Алжиру, Сенегалу і Сіаму перед армією повстала небачена задача - боротьба з дрібними партизанськими групами і зачистка населених пунктів. Були створені "ударні загони", які почали навчання в цілях успішної ліквідації вказаних вище груп і "безболісної" зачистки міст. Так були створені Густавом Реклю спеціальні "фарбомети" для тренувань "ударних частин" майора Дюруа. Як наслідок створення "ударних загонів" підготовлених за допомогою "фарбометів" в алжирській кампанії 1879 р. "ударний загін" 14го лінійного зуавского полку блискуче показав себе в бойових діях при зачистці Орана і Сиді-Брахима, втративши за весь бій тільки двох солдат пораненими.

В навчаннях що проводились 18 і 19 серпня 1881 р. були присутні як спостерігачі військовий аташе Російської імперії і його свита. Так, ротмістр Генерального штабу Арсеньев і капітан Лейб-гвардії Фінляндського полку Толстой (троюрідний племінник Л.Н. Товстого), присутній на навчаннях, закупили і доставили до Росії чотири комплекти спорядження. Проте новий спосіб навчання в Росії, не прижився чи те через відсталість генералітету чи то через незламний гвардійський снобізм і був забутий.

10 і 11 травня 1940 р. між бельгійським Льєжем і голландським Маастріхом відбувся епізод, золотими буквами вписаний у всі підручники повітряно-десантних військ: група з 85 стрільців і саперів висадилася з планерів на дах форту Ебен-Емаель і після 30 годинного бою змусила здатися гарнізон в 1200 чоловік. За три роки до цих подій в щорічнику Міністерства Національної Оборони Франції було опубліковано витягнуте з архівів "Довідник по навчанню легкої піхоти ближньому бою в міських умовах", складений ще в 1881 р. майором Марком Абелем Дюруа, в якому описувалася методика використання "фарбометів" і були приведені деякі технічні подробиці. Французи порахували публікацію не більш ніж історичним курйозом, але не фашистська Німеччина. Так незабаром команда інженерів під керівництвом Ціммермана представила армійському начальству прототип "саксонської рушниці", яка згодом і була використана для підготовки того самого десантного загону.

Не менш цікава доля "саксонської рушниці" і всіх пов'язаних з ним матеріалів. Після капітуляції Німеччини, завод в Гростімігу, де і проводилися "саксонські рушниці", потрапив в Радянську зону окупації і повністю демонтований і відправлений на схід як репарації. Теж саме трапилося з німецькими військовими архівами - велика їх частина, включаючи документи пов'язані з "Sachengewehr" (саксонська рушниця) були захоплені Червоною армією і вивезені в м. Красногорськ...

Можна ще розказати безліч легенд і версій, які намагаються пояснити походження пейнтболу, але, ми, напевно, на цьому і завершимо. Хочте дізнатися більше? Приходьте до нас грати, і Ви отримаєте масу цікавої інформації про пейнтбол, крім незабутнього задоволення від самої гри!